Анна Шолтак закінчила «U: maker Academy» рік тому. Але ще під час навчання дівчина, пробуючи себе в різному та приміряючи різні ролі, змогла знайти своє покликання. Нині вона — тату-майстриня. Ліцей створив можливості спробувати себе в жаданій професії. Ми продовжили серію інтерв’ю з нашими випускниками розмовою з Анною.
Аню, розкажіть мені, як змінилося ваше життя за рік після випуску з ліцею?
Ну, в «U: maker» я знайшла собі роботу, тож після випуску змогла класно працювати в цій професії.
В якій саме?
В тату-майстерні. Я розвивалася в цій професії і закріпилася за нею. Зараз я працюю в студії. Ми з подружкою розмальовували там стіну, а ще в нас багато різних книжок, фігурок, ігор. Простір комфортний, відрегульований під майстрів. Ми знаходимося майже в центрі Києва, а з нашої тераси відкривається гарний вигляд. Тож так, я задоволена.
А ще завдяки своїй роботі я зараз можу дозволити собі різні поїздки.
Ось, наприклад, цього літа я поїду з друзями в подорож Європою. І ця професія мені дає цю змогу.
А як саме вам посприяв «U: maker» в тому, що ви здобули цю професію?
«U: maker» давав можливості побачити себе в різних професіях. І я пробувалась і в ролі дизайнера, і в ролі фотографа… А в якийсь момент я пішла пробуватися на тату-майстриню.
«U: maker» мені допоміг — зробити цей перший крок. І ось так я стала працювати, завдяки «U: maker». Тобто ліцей став першим поштовхом в доросле життя.
Говорять: шукаєте роботу, шукайте те, що вам подобається. І ось так ліцей допоміг мені знайти те, що мені подобається. «U: maker» дуже підтримував перший час, коли я тільки починала працювати.
Ліцей надавав велику підтримку зі сторони вчителів або тьюторів, які були з нами, зі сторони порадників, які в нас були. Мені справді дуже допомагали та підтримували.
А як ви відчули, що це саме та професія, та справа, якою ви хочете займатися?
Я дуже творча людина, і я люблю малювати. Я малюю з дитинства. Моя подружка була моїм вчителем. Я сиділа і дивилась, як вона працює. В якийсь момент я подумала: це ж можна переносити свої малюнки на чиюсь шкіру! До того ж, заробляти цим гроші і просто кайфувати.
Це нові знайомства кожен день, нові можливості. Я подумала, що це та робота, яка буде приносити мені максимум задоволення.
Тобто це про те, щоб поєднати хобі, те, що вам подобається, з можливістю заробляти? Оця формула, про яку всі говорять.
Так, я працюю на себе. Вибираю те, що мені подобається, стиль, який мені подобається. Те, що я хочу робити, чи не хочу робити, коли хочу робити.
І мені дуже важлива ось ця свобода дій. Тобто коли я можу сама під себе підлаштовуватися.
Я зрозуміла. Чи встигли ви за цей рік зрозуміти, посмакувати доросле життя?
Встигла.
Що нового ви відкрили про саму себе за цей рік?
Напевно, я відкрила в собі те, що я можу робити більше, ніж я думаю. Я вважала, щоякщо я щось задумала, поставила собі певну ціль, то зможу її втілити тільки до двадцяти, до двадцяти п’яти років. А так виходить, що раз-два, минуло пів року, і я вже здатна здійснити свою мрію.
А про що ви зараз мрієте? Якою є ваша мрія — можливо, більш недосяжна, до якої треба довше йти?
Напевно, я з дитинства мріяла подорожувати. І загалом зараз це здійснюється, моя мрія втілюється в життя. Але хотілося би подорожувати більше, ще масштабніше, масштабніше… Щоб можна було подорожувати суто в свій кайф, як я захочу. Хочу не хвилюватися, що щось може статися, щось таке, через що в мене все піде не за планом.
Мрію подорожувати суто так, як я хочу. Спокійно, в своє задоволення.
Як гадаєте, чи можна назвати вашу нинішню професію «сродною працею»? Знаєте цей термін — «сродна праця» — за Григорієм Сковородою? Сродна праця — це про те, що людина має займатися тільки тим, що їй, умовно кажучи, в кайф, приносить задоволення, радість. Така справа, яка робить її щасливою і відповідає її талантам.
Так, я думаю, можна. Я відчуваю, що знайшла себе.
Можливо, в майбутньому хотілося б ще спробувати якусь професію — на кшталт,позніматись десь, акторство, щось таке. Але поки моя професія мене повністюзадовольняє.
Добре. Розкажіть, якщо згадати «U: maker» — це таке недавнє минуле, але все ж таки вже минуле для вас — якими є перші три асоціації, які вам одразу спадають на думку? Три слова, які у вас асоціюються з ліцеєм.
Підтримка, дружба і комунікація, напевно.
Що найтепліше можете згадати про ліцей? Можливо, якийсь конкретний спогад, момент чи якась людина, учні, викладачі — щось таке, що викликає тепло всередині.
Так, в мене є один спогад. Мені здається, я запам’ятаю це на все життя. В «U: maker» і в «Спільношколі» є така штука, як піжамні вечірки.
Це вечірки, коли діти просто ночують в школі. В цей час відбуваються різні заходи: якісь хованки, фільми, багато різного. Ми попросили зробити нам окрему вечірку длядітей — коли в школі знаходились тільки ми, без вчителів. Була тільки охорона і ми. Вякийсь момент ми просто вирішили погратися в хованки. І ось всю ніч, майже всю ніч, ми бігали по школі, коли темно, нема світла, і грали в хованки. Це було дуже-дуже весело. Мабуть, я запам’ятаю це назавжди.
Класно. Скажіть, якщо згадувати конкретних людей — можливо, серед викладачів, хто на вас справив найбільше враження чи залишив у вас найглибший слід?
Я гадаю, що мені насправді дуже багато допомогли дві людини. Це Кіра і Людмила. Людмила була нашою вчителькою математики, а Кіра була моєю порадницею.
Людмила завжди була дуже добра. І вона надавала неймовірну підтримку, коли щось не виходило — навіть якщо це не стосувалося її предмету. Вона просто була, як мати. Бувало, вона казала: «Добре, все буде добре, дихаємо. Вдих-видих, все буде добре». І вона якось заспокоювала.
А Кіра була моєю порадницею. Я могла до неї завжди звернутися. І вона якось наче все знала. Вона мені давала дуже багато порад. Особливо коли я пішла на роботу.
У мене була проблема в тому, що я нічого не могла структурувати в своїй в голові. Тому що у мене була і робота, і навчання, і якісь особисті проблеми. А Кіра мені радила все виписувати. Щоб не тільки проговорювати в телефоні, а саме виписувати це ручкою. І це мені наразі допомагає, коли я щось планую.
І мені все ж ще подобався курс Science. Вона його теж вела. Мені було дуже цікаво його постійно слухати. Я створювала великі конспекти, бо мені було реально цікаво це все запам’ятовувати, виписувати, розписувати — всілякі системи і так далі.
Я зрозуміла. Скажіть, а що найважливішого ви взяли з ліцею в своє доросле життя? Я тут більше не про знання, а, можливо, навички, якості.
Напевно, це певна розкутість. Завдяки ліцею я почала набагато вільніше розмовляти з людьми. Тобто я їх не боюсь.
Я можу спокійно домовлятися, шукати у людях нові можливості, пропозиції. А ще я не боюся робити щось нове, адже варто постійно пробувати. І я навчилася постійно пробувати. Тому що нам давали завдання по професіях — на кшталт: «Скажіть нам, що вам подобається, щоб ми вам привели якусь людину зі сфери? Щоб ця людина вам розповіла щось про свою професію — можливо, вона вам зайде». І нам справді приводили дуже багато людей з різних професій. У ліцеї ми постійно пробували щось нове.
І ось, напевно, мені прищепили таку навичку — пробувати щось нове і не боятися цього.
Супер. А як ви гадаєте, що із ключового вам хотілося б встигнути за своє життя?
Я гадаю, що хочу показати якісь неймовірні місця світу своїй родині і друзям. А для початку, можливо, з’їздити туди самій.
А які країни хочете відвідати? Про які країни найбільше мрієте?
Я би поїхала до Ріо, у Сінгапур, в Антарктику, на пінгвінів подивитися. Ще дуже хочу подивитися Японію.
Мабуть, я хочу показати світ своїм найближчих людям. Можливо, різних людей звозити до різних країн — кожну країну підбирати за характерами своєї родини. До прикладу, маму звозити в одну країну, а тата в іншу, щоб вона їм підходила за вайбом.
Просто так склалося життя, що я з дитинства мрію подорожувати. Тому те, на що в мене зараз йде найбільша увага, це подорожі і здійснення своїх мрій. Я це дуже люблю.
Це таке відчуття свободи, що хочеться вийти за межі дозволеного і показати, що це можливо. Можливо побачити все.
Круто. А якщо говорити про Україну? Про яку Україну ви би мріяли в майбутньому?
Я гадаю… Я не думала з цього приводу. Я просто сподіваюсь, що вона ще буде розвиватися в кращу сторону.
Сподіваюся, що ми будемо розвинутими в плані певних професій, можливо, інновацій, певних структур.
Якщо трішки пофілософствувати: що краще, на вашу думку — бути щасливим двірником чи не дуже щасливим директором якоїсь корпорації, очільником великого бізнесу?
Ну, я не знаю. Коли мені ставлять такі питання, то я думаю: як можна бути нещасливим, коли ти сидиш…
Напевно, я б не обрала ні те, ні інше. Я не знаю, як я можу бути щасливим двірником. Але і сидіти в компанії я теж не хочу. Тому що мені не подобається ні те, ні те. Я не знаю, як з цього вибрати.
Це не скільки про вас, стільки про те, чи важливіше, все-таки, займатися своєю справою, навіть якщо вона не робить тебе мільйонером, чи займатися неулюбленою?..
У такому разі, якщо подобається бути двірником — чому ні? Якщо тобі в радість і ти спокійно працюєш на своєму місці, то будь собі двірником. Звісно, якщо ти щасливий. Ну, якщо міркувати в цьому напрямку, то так — краще бути щасливим двірником.
А як ви гадаєте: що найважливіше в житті людини?
Найважливіше для людини — це її мрії. А якщо брати реальне, то сім’я. Кохана людина, яку ти знайшов, яка буде підтримувати тебе в будь-який момент. Самому іноді важко дійти до щастя або зрозуміти якісь плюси в собі.
А коли в тебе є любляча сім’я або людина, яка тебе кохає, то вона відкриває тобі очі на інші можливості, яких ти не бачиш, коли ти знаходишся сам.
Добре. Скажіть, що би ви побажали, сказали нинішнім старшокласникам, майбутнім випускникам «U: maker»? Якісь поради, може меседжі.
Я б, напевно, порадила не боятися можливостей, хапатися за все, що є. Адже поки ви молоді, то дійте, не бійтесь і просто будьте максимально різносторонні, поки у вас є на це час.
А ще не бійтеся просити порад і допомоги, бо є люди, які вже пройшли той шлях, який ви хочете пройти, і вони можуть вам дати пораду, як це зробити. Вони також можутьдопомогти, щоб вам було легше це зробити, або з більшою кількістю можливостей.
